Авторське право, як і право інтелектуальної власності в цілому, з огляду на завдання, які воно вирішує, має виключний характер і розглядається як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав автора, що надаються йому законом, оголосити себе автором твору: доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати його будь-якими іншими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами. В об’єктивному розумінні авторське право, як різновид права інтелектуальної власності, є цивільно-правовим інститутом, який регулює певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію відносин, пов’язаних зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. У суб’єктивному розумінні авторське право – це сукупність прав, які належать конкретному автору або його правонаступникам та іншим суб’єктам авторського права, у зв’язку зі створенням і використанням твору науки, літератури і мистецтва [1, с.18]. У законодавстві...