Авторське право, як і право інтелектуальної власності в цілому, з огляду на завдання, які воно вирішує, має виключний характер і розглядається як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав автора, що надаються йому законом, оголосити себе автором твору: доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати його будь-якими іншими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами.
В об’єктивному розумінні авторське право, як різновид права інтелектуальної власності, є цивільно-правовим інститутом, який регулює певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію відносин, пов’язаних зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. У суб’єктивному розумінні авторське право – це сукупність прав, які належать конкретному автору або його правонаступникам та іншим суб’єктам авторського права, у зв’язку зі створенням і використанням твору науки, літератури і мистецтва [1, с.18].

У законодавстві Україні не закріплено визначення поняття «авторське право». У ст. 433 ЦКУ ст. 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», закріплено, що до об’єктів авторського права відносяться: літературні та художні твори (романи, поеми, статті, та інші письмові твори; лекції, промови,проповіді та інші усні твори; драматичні, музично – драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; інші групи об’єктів); комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; інші твори. Тобто об’єкти авторського право досить різноманітні і напевно, з розвитком культури і суспільства ще будуть з’являться нові об’єкти. Так з розвитком світової мережі Інтернет, з’явилися такі об’єкт як комп’ютерні програми і компіляції даних [2, 3].

Відповідно до ст.434 ЦКУ та ст. 10 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», не є об’єктом авторського права: а) повідомлення про новини дня або поточні  події,  що  мають характер звичайної прес-інформації; б) твори народної творчості (фольклор); в) видані  органами  державної  влади  у межах їх повноважень офіційні документи політичного,  законодавчого,  адміністративного характеру  (закони,  укази,  постанови,  судові рішення,  державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; г) державні символи України,  державні  нагороди;  символи  і знаки  органів  державної  влади,  Збройних  Сил  України та інших військових формувань;  символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки; е) розклади     руху     транспортних    засобів,    розклади телерадіопередач,  телефонні довідники  та  інші  аналогічні  бази даних,  що  не  відповідають  критеріям  оригінальності  і  на які
поширюється право sui-generis (своєрідне право,  право  особливого роду) [3].

Крім того, що об’єкти авторського права знаходяться в постійному розвитку, вони потребують якісної охорони. Особливо сильно це питання стало після розвитку і розповсюдження світової мережі Інтернет. Глобальна система стала невід’ємної частиною розвитку суспільства і світу. Насправді, з використанням Інтернету з’являються різноманітні види відносин. Але крім створення нових відносин, реалізацію ряду інших відносин і при всіх інших корисних напрямків, Інтернет став простором порушення прав осіб і авторських прав в першу чергу.

Авторське право в Україні регулюється Цивільним кодексом та Законом України «Про авторське право та суміжні права». Відповідно до нещодавно внесених доповнень розміщення твору в оцифрованому вигляді в Інтернет вважається публікацією твору або його поширенням і тому потребує дозволу власника авторського права. Розміщення в Інтернет копії твору чи його частини без дозволу автора є порушенням Закону і може бути оскаржене в суді з вимогою відшкодування моральної шкоди та завданих матеріальних збитків.